Автоклуб Peugeot - Citroen PCA

Коротко історія вибору. Нам дуже подобався лансер ікс, особливо дружині, хоча вона чомусь постійно називала його ланос ))) мені була симпатична міцубісі як така, ще з дитинства.
Ще я розглядав моделі хюндай, бо товариш володіє акцентом два роки, задоволений. Мені був до вподоби ай30.
Так сталося, що через одне з моїх захоплень я познайомився з одною вельми дивною персоною на ім'я Таз ))) Який привернув мою увагу до пежо. Хоча спочатку я взагалі не дивився на європейські моделі, бо мені здавалося, що вони будуть дорожчими за японські і корейські. На диво, з пежо виявилося інакше, якщо розглядати нормо-години, ціну на авто з врахуванням якості виконання, комплектації, загального враження і т.п. Потім я потрапив на цей форум, через того ж Таза )) Ну і панєслась )))
Не зважаючи, що недалеко від нашого місця проживання є салони міцубісі, кіа, що на Подолі, потім салони, що на Петрівці, нас занесло в перший салон саме в Пежо, аж на Героїв Дніпра!
На той момент я не мав прав, лише почав навчатися. Я нічого майже не розумів у авто - всі вони мені здавалися коробкою на колесах.
Зайшовши в салон, ми буквально з першого погляду закохалися у 308! Це капець, я вибрав авто серцем, як і дружину, гг. Аня привіт )) І друзів, товаришів.
І ось так склалося, що цей мій спосіб обрання не підводив мене, і я дуже щиро надіюся, що і у випадку з авто сталося так само вдало.
І хоча наш Пижик, - сімейна рада зголосилася, що це парубок ))) , не такий пихатий як той, що ми побачили першим у салоні - ПП з скляним дахом і т.п., але ми його дуже полюбили і теж з першого погляду, як вийшли з кімнати очікування блубоксу Пежо-Ілта у Підгірцях.

На жаль, я продуплив і не зробив перше фото ще там, але цей момент я запам'ятав - він стояв справа від входу до будинку, посміхаючись мені своєю широкою зубастою усмішкою
Після короткого знайомства, нам дозволили трішки покрутитися на майданчику біля салона. Під скрики Анюти я трошки покрутився, потім наш досвідчений товариш наклеїв нам необхідні бамажки на лобове, і ми з ним помінялися місцями. Він доволі захопливо зазначив, що хоче нову машину (наразі в нього акцент), але скромно промовчав, що хоче саме Пежо я, - сама скромність, додав це за нього )))

Потім, ми поїхали. Останній раз я керував не менше місяця тому з інструктором, на учбовому авто (з дубльованим керуванням). Тому, а ще й через інші почуття, я дуже хвилювався.
Трошки проїхалися по трасі, я здійснив свій перший обгін! "УУУУррррррмммм" - сказав Пижик і легко на третій (чи четвертій? не пам'ятаю яка була швидкість, може 60-70) за лічені секунди додав кілометрів з п'ятнадцять-двадцять на годину, і фура лишилася позаду.
Чи то через хвилювання, чи то через пізній час, чи через погано освітлені дороги, або через усе разом, мені здавалося, що я геть нічого не бачу... Але через декілька хвилин ми наздогнали затор на набережній перед Поштовою пл, і вже по світлу габаритів орієнтуватися стало значно легше.
Сьогодні ж, я зустрів першого регулювальника... Не знаю, що саме він показував, але мені здалося, що можна було їхати - схоже він показував "рух прямо" ))
Доречі, Пижик наш дуже гоноровий - так і відмовлявся слухатися мої різкі вказівки, глох, і здригався )) Але напрямок руху тримав як треба.
На півдорозі додому, якраз на прямій, майже безлюдній вуличці, де я думав пролетіти за хвилинку, довелося постояти п'ять хвилин - спітніло лобове, та так, що не було нічого видно. Розібралися методом наукового тика та домислами із системою вентиляції.
Приїхавши додому, ми взяли висоту - виїхали на наш перший бордюр, потім трішки відпочили, послухали радіо, зафіксували показники пробігу, погралися з блокуванням з ключа. І пішли відпочивати...

А ще я сьогодні поганяв під дощем, по калюжах - захопливе відчуття польоту, коли по калюжі їдеш. Певно небезпечно так, тому не варто так гратися.
Поки що все Продовження буде.